...чомусь пригадалося, як другого січня о шостій ранку варили каву у чужій квартирі, намагаючись не перечепитися через сплячих на підлозі, взувалися і йшли в зимовий простір. боліли очі від морозу, німіли пальці, і з них постійно випадали цигарки. яскравий спогад не стільки про святкування "пост-новорічного дня народження", скільки про ранок. і про цю дивовижно сяючу людину. в неї бег, більший за неї, мабуть, у кілька разів, замість звичного брелка для ключів - салатовий презерватив, у неї є довжелезний шарф, жива миша, і надзвичайно великі очі. веселі такі, щирі, виразні, трішки божевільні, і водночас спокійні. я тоді поїхала додому, а вона, обіймаючи трьохлітрову банку з мишею на ім"я Ширлі - на вокзал, просто_кудись_поїхати_і_щось_побачити.